Наталія Леонова
Наталія Валеріївна Леонова, доцент кафедри історії та українознавства.
Теми, які вона висвітлює, широкі й різнобічні: від громадянської позиції людини, історії до ніжної та трепетної жіночої лірики.
ГУМАНІТАРНОМУ ФАКУЛЬТЕТУ
Цивілізація відроджується знову
після війни чи після катаклізму.
Якщо людина зберігає мову,
достане сил не підкорятись фаталізму.
Гуманітарні факультети - запорука
Для гармонійності й гуманності в освіті.
Із ювілеєм ми вітаємо науки,
Що мають місце превалююче у світі.
Колег вітаємо зі святом і бажаєм,
Щоб всі були щасливі і здорові.
Ми інтелект природний поважаєм,
бо ж гуманізм народжений з любові...
CУЧАСНИКАМ
Майбутнє України гине в тиші –
У тиші у кривавій все зника...
Тих, хто мовчать, мовчать, мов ситі миші,
Час змиє швидко, змиє пам'яті ріка.
Жила спокійно, мирно Україна.
Жила собі, а наче й не жила...
І – вибух, жах і смерть! А що ж країна?
Палав Майдан і Революція ж була...
І дивляться вони на нас і нам у вічі.
У половини з них і діточок нема...
Це покоління так війна скалічить,
Що нам відродження чекати – зась, дарма.
І що ж тепер? Як бачимо – нічого.
Відгризли підло Крим, вже доїдають Схід...
Що ж, захисту шукать родини мають в Бога.
Сивіє батько, і помер від горя дід...
ОДА КАФЕДРІ ***(до 50-річчя)
О Кафедро! Жива родина наша друга!
Тебе вітаємо із ювілеєм ми!
Вогонь сердець, і гумор, і напруга –
Нас бережуть і роблять справжніми людьми!
Ти – дружньої руки тепло й науки світ безмежний...
На кафедрі наш дім, де завжди раді нам!
Плекаємо її – дбайливо, обережно...
Там пам'ятають всіх, гостей шанують там...
Нас чарами звива красуня -"Берегиня",
співає про любов, про мову і Дніпро...
Й знаходить "Пошук" знов під небом чистим, синім
Героїв імена, і правду, і добро...
О, Кафедро! Живи, працюй і розвивайся!
Історія жива, вона – навколо нас...
Із мовою удвох міцній і усміхайся!
Майбутнє вже прийшло, – різкий, яскравий час!
ЯКБИ ШЕВЧЕНКО ВСТАВ І ПОДИВИВСЯ…
Якби Шевченко встав і подивився,
Що б він побачив на своїй землі?
У тій Вкраїні, де він народився
У мальовничім, тихому селі.
Земля навколо, наче рай небесний…
Моря, ліси і гори, і міста,
А люди знавісніли, мов ті песи -
Не страшно їм, що їх душа пуста…
Якби Тарас розплющив свої очі,
То знову їх закрив би до пори
Сім’я де «вольна й нова»?! Всі охочі
Шматають Україну, мов щури…
Любив Шевченко українську мову,
І малювання, й віршування, і жінок…
Сплітав любов й страждання, знову й знову
У драматичного свого життя вінок.
Нехай він спить, нехай не бачить крові…
І молоді жертовної, й могил.
Хай спочиває… «В сім’ї вольній, новій…»
Його розбудимо, коли розвіє пил.
Кобзар прокинеться. Дітей своїх обійме…
Як рівний рівних у омріянім краю.
І скаже нам: «Я – батько ваш, ходімо!
Вкраїну ми прославимо свою!»
МІСЯЦЬ СВЯТ
Вітаймо травень – місяць свят!
Що нам приніс він цього року?
(Це) Ось Першотравень – рідний брат
Легенд слов’янських яснооких…
****
Великдень – день земних щедрот
Й дарів священних нам від Бога!
Небесних сил коловорот –
Це наших прадідів дорога.
****
9 Травня – Оберіг.
Славетний день – День Перемоги!
День – вибір, день – Святий поріг…
День пам’яті й перестороги…
****
Вітаймо травень – місяць змін!
Заквітчаний бузком, барвінком!
Яскравий сміх, веселий дзвін,
Що над Землею плине стрімко!
УКРАЇНІ ДО СВЯТА
****
Праматері слов’янства золотій
Слова любові й вдячності дарує
Правічний дух всіх змін і всіх подій –
Надія, що Душі життя рятує.
****
Світ пам’ятає, жоден не забув
Наш Київ старовинний, вічний, славний!
Летять над ним століття… Київ чув
І пісню, й плач – і Кия, й Ярославну…
****
О, мово наша! Наша матір і життя –
Простора, ніжна, давня ти й сучасна.
Колиска мов слов’янських, їх буття…
Як діамант, непереможна і прекрасна!
****
Тож квітни у віках, земля моя!
Живи, красою невимовною пишайся!
Бо ж Батьківщина – в кожного своя…
Ти, Україно, серцем світу залишайся!
Мініатюри
Таємні дні, таємні ночі
Світ таємничий наших мрій…
Зненацька сум думки заскочить,
А ти пручайся і радій!
Вгору: Співробітники